ЧОМУ ПОСТАРІВ НОВИЙ РІК?
На межі Старого й Нового років нас зацікавила тема календарів – і як інструментів упорядкування часу, і як поліграфічних довідкових видань, таких знайомих та звичних кожному з нас. Нетішинський міський краєзнавчий музей вже чимало років формує у своїх фондових зібраннях «календарну» колекцію. На часі коротко розповісти про цей напрямок роботи нашого закладу.
Слово календар походить від латинського сalendarium – боргова книжка. Останнє ж у своїй основі містить інше слово – сalendae. Ним римляни називали перші й останні числа місяця. Відтак, боргові списки зі строками сплати їх називались по-латинськи calendarium.
Звичайно, облік часу ґрунтується на астрономічних підставах – русі Землі навколо Сонця чи Місячних циклах, або ж на основі їх поєднання. Хоча в давнину роки, бувало, рахували за часом володарювання того чи того правителя, а минувшину стародавнього Риму деякі історики, до прикладу, представляли від року заснування міста. Зі спеціальної літератури можна довідатися про календарі єгипетський, китайський, майя та інші.
Кожен із нас здебільшого чув про те, що дати бувають за «юліанською» чи «григоріанською» календарними системами. Юліанський календар покликаний до життя римським диктатором Юлієм Цезарем у 46 р. до н. е. Григоріанський календар запровадили 4 жовтня 1582 року з ініціативи римського папи Григорія XIII. Цей останній нині загально прийнятий у світі. А ось т. зв. нову еру «створив» християнський чернець Діонісій Малий, який жив у V – VI ст. Його обчислення поклали початок системі відліку років «від Різдва Христового», якою широко користуються й дотепер.
Способи обліку часу на українських землях упродовж століть неодноразово змінювались. Нинішній, Григоріанський календар, в Україні впроваджено у 1918 році, хоча чимало свят українці продовжують відзначати за Юліанським календарем. Тоді, коли Україна переходила на Григоріанський календар, або ж на новий стиль, деякі дні календаря просто зникли, оскільки 16 лютого 1918 року було прийнято вважати 1-м березня! Відтак, наш «Старий Новий рік» (згідно з Юліанським календарем), припадає на 14 січня, а «звичайний» Новий рік відзначають за Григоріанським стилем 1 січня, Різдво Христове святкують 7 січня й 25 грудня відповідно.
З появою й поширенням в середині ХV ст. друкарства з’явилися й перші друковані календарі. Одноаркушевий «Астрономічний календар» на 1448 р. був серед перших творів, що зійшли з верстата Йоганна Гутенберга. Згодом календарі стали друкувати у Кракові, Венеції та інших європейських містах. У ХV – ХVІ ст. набули популярності календарі-таблиці, календарі-альманахи... У ХVІ ст., завдяки таким діячам як Франциск Скорина й Іван Федорович, друковані твори з календарними відомостями з’явилися й на східнослов’янських землях. На початку ХХ ст. в ужитку були календарі київської та львівської «Просвіт», інших видавництв.
Друковані календарі використовували не тільки для обчислення часу, ведення господарських робіт, визначення святкових днів. Вони стали книжками для читання, довідниками з різноманітних питань, бо містили багато загальнокорисних та цікавих відомостей.
Для того, щоб орієнтуватись у часі, дотепер ми звичайно використовуємо друковані поліграфічні календарі різного типу та вигляду. В Нетішинському музеї зберігаються кишенькові календарики, настільні, відривні, настінні (плакатного типу, квартальні) та інші. Випущені вони різними видавництвами, а також підприємствами, установами. Наприклад, музеями (нашим і наших колег з регіону); ВП ХАЕС і «Енергоатомом», Управлінням будівництва ХАЕС; навчальними закладами, громадськими організаціями тощо.
Найчисельнішу групу в музейних фондах складають кишенькові календарики найрізноманітнішої тематики. Серед них привертають увагу комплекти календарів-щомісячників, де кожен з 12 місяців року представлений окремо із власним тематичним зображенням. Цікавими є календарі для визначення певної дати в минулому чи майбутньому (розраховані на 15 або й 25 років!). В дитинство повертають календарі-переливайки, а також звичайні – з героями колишніх мультфільмів. Досить популярними раніше були відривні календарі, які кріпили до стіни з допомогою спеціальної картонної підкладки.
Історія календарів – тема досить цікава й широка, вона навіть може стати предметом окремої дослідницької розвідки. До вашої уваги фото календарів з фондової колекції Нетішинського міського краєзнавчого музею. (Останнє фото – імпровізоване – з метою показати, як використовувались настінні декоративні підкладки для відривних календарів).
Оксана Іванець, науковий співробітник музею
Фото автора та Ірини Хамратович
