КОРОЛЕВА ЗАСНІЖЕНОЇ ГОРИНІ

Тарас Вихованець

КОРОЛЕВА ЗАСНІЖЕНОЇ ГОРИНІ

Вона, схоже, побачила мене першою й поквапом знялася на крила. Я кинувся діставати фотоапарат, птаха тим часом зникла… Пильно вдивляючись у пожовклий рогіз на мілководді річки, помітив її характерний сніжно-білий силует. Чепура стояла то на двох, то на одній нозі. Втягнувши довгу шию та кумедно настовбурчивши пір’я, вона була схожа на оберемок вовни, із якої виглядав жовтий дзьоб.

За кільки хвилин перната надумала гайнути на протилежний бік. Так само втягнувши шию та настовбурчивши пір’я, вона стояла по коліна у крижаній воді й мовчки контролювала ситуацію. А поряд, буквально під її дзьобом копошилася зграйка крижнів. У пошуках поживи на дні річки дикі качечки хвацько занурювалися у воду, приймаючи акробатичне положення «хвостик догори». Чепура, здається, на цю метушню не зважала. Незворушна, спокійна, велична, справжня королева!

Побачити чепуру велику, або ж чаплю велику білу (Egretta alba (L.)) мені доводилося й раніше. Ось тільки роздивитися ближче якось не випадало. Птах дуже сторожкий, близько майже не підпускає — мовчки чи з криком граціозно піднімається в повітря й запопадливо відлітає на безпечну відстань. Охочим познайомитися з «королевою» раджу прихопити з собою добрий бінокль чи фотокамеру із суттєвим наближенням.

Давніші фахові видання стверджували, що в Україні чепури характерні для водойм у долинах річок Дніпра, Дністра й Дунаю. Однак ситуація змінилася, й нині птахи гніздяться майже на всій території, за винятком Карпат, Закарпаття та більшої частини Полісся і Криму. Під час міграцій трапляються всюди. Полюбляють порослі очеретом терени на мілководді прісноводних водойм, по берегах річок, лиманів та озер. Живляться здебільшого дрібними хребетними, комахами тощо [1].

В нашій місцевості чепур неодноразово спостерігали на водоймі-охолоджувачу Хмельницької АЕС. Найбільшу кількість птахів у період після гніздування зафіксовано 19 вересня 2016 року (58 особин), 24 листопада 2018 року (близько 70 ос.). Навесні — 14 березня 2011 року (43 ос.), а взимку — 5 грудня 2011 року (38 ос.) та 4 січня 2020 року (33 ос.) [2]. Останнім часом поодинокі особини цих чапель трапляються й на р. Горині в межах Нетішина (29 грудня 2021 року, 9 лютого, 19 грудня 2022 року; 4-5 січня 2023 року).

Елегантна зовнішність, а особливо весільне вбрання зіграли свого часу в житті цих пернатих трагічну роль. У шлюбний період біла чапля «вбирається» у численні довгі пера, так звані егретки. Саме ці пір’їнки тривалий час використовували як елемент однойменної жіночої, зробленої з дорогоцінного металу, прикраси — егрету, чи егретки. Вражає загально відомий факт, що 1898 року тільки з Венесуели вивезли егреток від 1 млн 538 тис. білих чапель! Таке ставлення призвело до катастрофічного зниження чисельності птахів. І лише відповідні охоронні заходи дозволили значною мірою відновити їх кількість.

Якщо для південних регіонів України білі чаплі — звичайні птахи, то для наших теренів вони до певної міри — екзотика. Як і лебеді-шипуни, ці довгошиї, довгоногі та довгодзьобі створіння додають життя тутешній сонній зимовій атмосфері. «Велика біла чапля, — зазначав класик української орнітології Михайло Воїнственський, — безумовно, заслуговує на охорону як дуже цікавий і красивий птах — прикраса природних ландшафтів» [3].

На авторських фото та відео: чепура велика (Egretta alba), крижні (Anas plathyrhynchos).

Примітки:

1. Воїнственський М., Кістяківський О. Визначник птахів УРСР. — Київ, 1962. — С. 167; Воїнственський М. Птахи. — Київ, 1984. — С. 46; Фесенко Г., Бокотей А. Птахи фауни України (польовий визначник). — Київ, 2002. — С. 44; Банік М., Землянських І. Крила над водою. Птахи водно-болотних угідь. — Бровари, 2021. — С. 21.

2. Ільчук В., Жерліцина Т., Гедзюк В., Гринюк П., Бондарець В. Зимуючі та пролітні водно-болотяні птахи Нетішинського водосховища // Беркут. — 2021. — Т. 30. — Вип. 1. — С. 8.

3. Воїнственський М. Птахи. — С. 46.