КРИВИНСЬКИЙ АРХІВ КНЯЗІВ ЯБЛОНОВСЬКИХ
Тарас Вихованець
КРИВИНСЬКИЙ АРХІВ КНЯЗІВ ЯБЛОНОВСЬКИХ
Поняття «архів» у більшості асоціюється з місцем, де зберігають давні й не дуже давні папери, або ж із діловодством у закладі чи на підприємстві. І справді. Однак, мало свідомих того, що нинішня архівна система зберігає не тільки документацію державних установ, а й родинні колекції. Фамільні зібрання у давнину становили важливу складову «життєвого простору» і заможних магнатських, і бідніших шляхетських родин. До них із часом потрапляли королівські, великокнязівські чи інші дозволи, зокрема, на право користуватися певними прибутками; описи маєтків, документи щодо купівель, продажів, застав, передач в оренду майна; пов’язані з господарськими чи іншими ситуаціями судові справи, вироки тощо.
Аби дати лад іноді просто грандіозним родинним зібранням, запопадливіші й заможніші господарі наймали освічених слуг-архівістів. Плани місцевостей, листування, родоводи, судові процеси, документи щодо тих чи інших маєтків вони компонували в тематичні пачки — фасцикули. Укладали покажчики. Впорядкований архів перетворювався на важливий, дієвий засіб збереження суспільної позиції, інструмент юридичного захисту власності від посягання, зрештою, скарбницю родової пам’яті.
Сьогодні такі зібрання у складі державних архівів, бібліотек, музеїв являють собою безцінні комплекси історичних джерел. З них повною пригорщею користають фахові науковці й краєзнавці. Серед фамільних колекцій чи не найпопулярнішою серед дослідників Острогіани є архів князів Сангушків зі Славути, який нині зберігається у м. Кракові (Польща). Родинний архів князів Яблоновських теж міг би прислужитись дослідникам не одним приємним відкриттям, дати відповідь на чимало запитань з історії Волині. Міг би.
Кривин разом із деякими сусідніми селами й половиною м. Острога відійшов до Яблоновських наприкінці XVII ст. Напевне, приблизно тоді ж у маєтку з’явилось і магнатське помешкання. Згодом, як вважається, житлову будівлю реконструювали. В одному з приміщень Кривинської резиденції мала бути бібліотека [1], при якій, очевидно, формувався й архів тутешньої гілки роду Яблоновських гербу Прус ІІІ.
Найраніше знане нам повідомлення про Кривинський архів датується 1757 р. Воно походить із мемуарів князя Антонія-Барнаби Яблоновського. Магнат пише про те, що після переміни місця резиденції з Плужного на Кривин він поглиблював свої знання щодо юридичних питань в архіві. Зібрання було вже почасти впорядковане уповноваженою для цієї справи людиною — паном Шелютою під наглядом княжого покойового урядника — пана Мольського [2]. На нашу думку, з різною метою та за різних обставин до архіву «по допомогу» зверталось не одне покоління Яблоновських, чия доля, маєтки так чи інакше були пов’язані з Острожчиною.
В 1839 р. Александер Пшездзецький, згодом відомий дослідник волинської й подільської старовини, відбував офіційну поїздку нашими краями. Якогось дня дорога привела його до Кривина — маєтку князя Максиміліана Яблоновського. Між рядками його коротеньких спогадів читається враження від того, що він побачив: палац, парк, чистоту вуличок. Та найбільше, здається, припали йому до душі бібліотека й архів. «Бібліотека містить не одну цікаву працю; але в архіві є багато чудових пам’яток. Давні генеалогії кн. Острозьких, поділи та інші трансакції, описи острозького замку, оригінальні листи королів і відомих людей…», — написав пан Александер і додав: «І так у Кривині поєднується минуле з сучасністю; в архівах, як у склепі, історична пам’ять; на поверхні землі розкіш садового мистецтва» [3].
Подорожній не залишився байдужим до побаченого. Чи під час мандрівки, чи вже пізніше він мав у розпорядженні низку, очевидно, копій документів із тутешнього зібрання. Через кілька років у співпраці з Міхалом Ґрабовським пан Александер опублікував І-й том документального збірника «Джерела з історії Польщі» [4], до якого із Кривинського архіву ввійшло кілька текстів щодо ранньої біографії роду князів Острозьких. В передмові до видання впорядники зазначили: «Прагнучи зберегти від втрати розпорошені по різних місцях історичні джерела, яким щохвилі загрожує небезпека, ми надумали оголосити їх друком…» Їхні побоювання виявились недаремними. В ІІ-му томі, котрий побачив світ наступного року, Пшездзецький разом з іншим співупорядником видрукували ще низку «кривинських» документів, які стосуються біографії князя Костянтина Івановича Острозького [5]. Історичні джерела з архіву Яблоновських А. Пшездзецький використав й у своїй праці «Пригоди Гальшки княжни Острозької, приятельки польських Яґеллонок».
Документи з родинного архіву Яблоновських у Кривині знав і славетний дослідник історії княжих родів, минувшини Волинського краю Сигізмунд Люба Радзимінський. Панові Радзимінському були відомі не тільки опубліковані документи. У величезній документальній спадщині, що залишилась після його смерті та зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, є близько двох десятків копій матеріалів, позначених припискою: «з Кривина».
Опрацьовуючи матеріали відділу рукописів згаданої наукової бібліотеки, ми натрапили на низку виписок. При деяких із них є вказівка на те, що вони зроблені з матеріалів Кривинського архіву. Деякі не мають спеціальних обмовок, та суть законспектованого там короткого змісту документів майже не дозволяє сумніватись у тому, що вони походять із того самого джерела: привілеї, видані роду Яблоновських; документи, що стосуються князя Максиміліана Яблоновського; матеріали, які ілюструють історію Острога та багато іншого. Уважне прочитання цих записів дозволяє припустити, що їх зробив хтось із дітей князя А.-Б. Яблоновського. У Кривинському архіві зберігались і спогади власника Кривинського маєтку князя Станіслава-Вінцентія Яблоновського. Про це довідуємося з коментарів до збереженої у Львові їх рукописної копії.
В силу обставин у 2 пол. ХІХ ст. Яблоновські знову перебрались до Плужного, де звели палац. Серед узятих із собою речей мав бути й родинний архів, без якого землевласницькій родині ніяк. А далі була революційна завірюха. І сумнозвісний для Плужного 1919 р., коли бібліотеку й архів князів Яблоновських, на той час уже належні спорідненій родині Тишкевичів, спалили більшовики [6]. Можливо, якась дещиця з того дивом уціліла і ще колись потрапить нам до рук, та більша частина історії краю піднялась із полум’ям чи, можливо, була розграбована і пропала. Від «кривинських» матеріалів залишилися лише поодинокі копії, виписки й пам’ять про унікальне родинне зібрання.
Примітки:
1. Betlej A. Sibi, Deo, Posteritati. Jabłonowscy a sztuka w XVIII wieku. — Kraków, 2010. — S. 139.
2. Pamiętnik księcia Antoniego Jabłonowskiego kasztelana krakowskiego / Wyd. A. Bielowski. — Lwów, 1875. — S. 38.
3. Przezdziecki A. Podole, Wołyń, Ukraina: obrazy miejsc i czasów. — Wilno, 1841. — T. 1. — S. 26-29.
4. Zrzódła do dziejów polskich / Wyd. M. Grabowski, A. Przezdziecki. — Wilno, 1843. — T. 1.
5. Zrzódła do dziejów polskich / Wyd. M. Malinowski, A. Przezdziecki. — Wilno, 1844. — T. 2.
6. Chwalewik E. Zbiory polskie: archiwa, bibljoteki, gabinety, galerje, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w ojczyźnie i na obczyźnie w porządku alfabetycznym według miejscowości ułożone. — Warszawa; Kraków, 1927. — T. 2. — S. 67.
Зображення:
1. Кривинська резиденція князів Яблоновських. Друга половина ХІХ ст. Малюнок Наполеона Орди.
2. Князь Антоній-Барнаба Яблоновський (1732 – 1799). З цією персоною пов’язана перша відома нам писемна згадка про Кривинський архів.
3. Плужненська резиденція князів Яблоновських, а згодом — Тишкевичів. Тут загинула бібліотека й архів князів Яблоновських.
