«ВАСИЛІЙ КНЯЗЬ ОСТРОЗЬКИЙ, ВОЄВОДА КИЇВСЬКИЙ, УМЕР…»
Тарас Вихованець
«ВАСИЛІЙ КНЯЗЬ ОСТРОЗЬКИЙ, ВОЄВОДА КИЇВСЬКИЙ, УМЕР…»
Далекими лютневими днями 1608 року закінчився земний шлях одного з найвідоміших історичних персонажів. Князь Василь-Костянтин Острозький прожив 82 роки. Навіть за нинішніми мірками це немало, а тим більше за тогочасними, коли тривалість життя в силу обставин ставала суттєво коротшою… Він був впливовою людиною і на рівні Речі Посполитої — київський воєвода, маршалок Волинської землі, сенатор, меценат освіти й культури, й у своєму «Острозькому князівстві», розлогому маєтку, до якого протягом десятиліть входили села Нетішин та Кривин.
Щоправда життя, родинні тривоги, маєткові, суспільні та релігійні клопоти — все це поволі накладало відбиток на самопочуття князя, працювало «проти нього». Проблеми зі здоров’ям в Острозького, за твердженням Василя Ульяновського, «якщо не почалися, то принаймні особливо позначилися з початку 1590-х років, тобто вже в досить поважному віці (після 65-ти років)». В останні роки воно то погіршувалося, то покращувалося. Тож, як висловився Томаш Кемпа: «Смерть… князя була для його найближчих, незважаючи на поважний вік, певною несподіванкою, бо ж іще 15 лютого Миколай К. Радзивіл «Сирітка» в листі до воєводи висловлював утіху з приводу його доброго самопочуття».
Одне з повідомлень про смерть князя залишив автор рукописної пам’ятки, що зветься «Острозький літописець»: «Року 1608, місяца февраля дня 23, в суботу первую в пост великий, Василій князь Острозький, воєвода київський, умер і похован у Острозі того же року мая 17…». За іншими джерелами, князь помер 13 лютого. Розбіжність у цьому випадку тлумачиться новим і старим стилями, тобто, Григоріанським та Юліанським календарями. Тож, і перша, й друга дати — правильні та прийняті в сучасній історіографії. Трапляються й інші, як от: 18/28 лютого, 21 березня, після 11 грудня 1608 р. Вони малоймовірні й непереконливі.
Примітно, що майже невідомо обставин та деталей т. зв. «поховальних урочистостей» з нагоди відходу старого князя. Нічого не знаємо і про його заповіт. Немає чи не збереглися панегіричні промови на честь волинського воєводи. Щоправда, однією з таких промов може, на думку Наталії Яковенко, бути епізод у панегірику Олександра Мельхіоровича на честь сина В. Острозького, князя Януша Васильовича, під час відвідин останнім Краківської академії у 1613 році. Назагал же про старого князя з позитивного боку ще певний час згадували як православні, так і католицькі кола.
На цьому можна було б закінчити. Однак, у біографії князя Острозького є ще один інтригуючий нюанс — день його поховання в Острозькому Богоявленському соборі. Вище наводилось твердження «Острозького літописця» про те, що київського воєводу поховали 17 травня 1608 р. (суттєвий проміжок між днем смерті й погребіння у той час був звичним явищем). Разом із тим як дати поховання в історичних джерелах фігурують ще 21 березня та 27 квітня. Питанням відходу за межу й поховання князя Острозького ми свого часу присвятили спеціальне дослідження. В ньому прийшли до висновку, що найбільш імовірною датою поховання є саме 27 квітня 1608 р. Вона наведена в листі князя Януша Острозького до небіжчикового нерідного онука Криштофа Радзивіла.
Останній місяць календарної зими, «місяц февраль», «февруарій» позначив у метриці Василя-Костянтина Острозького останню сторінку життя. Як з’ясував Ігор Тесленко, життєвий шлях старого князя увірвався в Острозі 13/23 лютого після 5-ї ранку. Напевне, тими останніми годинами, коли десь за обрієм народжувався досвіток, кволий старий князь прощався з родиною і світом…
Зображення:
1. Медаль із портретом В.-К. Острозького (1526 – 1608). Єдине відоме на сьогодні прижиттєве зображення князя.
2. Варіант портрету князя В.-К. Острозького (1526 – 1608).
