ВІДГОМІН ЛЕБЕДИНОГО ГОМОНУ
Тарас Вихованець
ВІДГОМІН ЛЕБЕДИНОГО ГОМОНУ
Спостерігати за лебедями, що зимують на нетішинських водоймах, я розпочав наприкінці позаминулого року. Особливої снаги додало те, що останніми днями грудня того самого року на річці Горині, поблизу старого млина мені трапилося кілька птахів із мітками. Про знахідки я повідомив Український центр кільцювання птахів Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. З’ясувалося, що одного з лебедів-шипунів позначили в 2015 році у м. Кракові на р. Віслі, куди він прилетів зимувати. За символічним збігом, у мене досі зберігається фотографія лебедів на Віслі у Кракові, яку я зробив далекого 1999 року під час нетривалого навчання в Польщі.
Минулого року, вже цього сезону, лебедів на Горині я вперше зустрів у середині листопада, обідньою порою. Два білі птахи-красені трималися напроти ліцею № 3. Вони зупинилися на мілині й чепурилися… Відтоді я десятки разів, іноді день-у-день і, здебільшого, під час обідньої перерви, виходив до річки. Якось, теж у листопаді, під вечір «обходив» частину Горині та берег озера. Лебедів, на жаль, не надибав, проте на широкоплесій міській водоймі трапились… баклан великий та дві самки гоголя, який занесений до Червоної книги України. Іншим разом на озері зграйками трималися крижні та пірникози великі, а вздовж річки неодноразово бачив чепуру велику. При цьому жодного разу не надибав лисок, яких минулого сезону було чимало!
До середини першого календарного місяця зими біля старого млина, мого звичного місця спостережень, зграйка лебедів-шипунів уже пересічно налічувала близько двох десятків. У другій половині грудня їх число побільшало до трьох-чотирьох із доброю «пір’їною» десятків: у щоденниковому записі за 22 грудня я відмітив, що лебедів уже дуже багато, навіть важко полічити — десь близько сорока п’яти. До речі, того часу вода в Горині суттєво піднялася й острівець, традиційне місце лебединого обіднього відпочинку, рясно підтопило.
Через недугу я деякий час не мав змоги навідуватися до річки, а коли прийшов сюди у другий день Нового 2023 року, бадьора пташина компанія вже складалася із близько п’ятдесяти чи й більше дзьобиків! Це був, здається, пік, найвищий «злет» тутешнього лебединого гамору та метушні. До певної міри повторилась, як я й очікував, ситуація кінця 2021 року, коли на цій ділянці річки зосередилося було близько шести десятків птахів. Однак, число поволі спадало. До середини січня птахів на місці спостереження бувало три-чотири десятки. По тому кількість стрімко пішла донизу, так що у деякі дні лебедів на момент спостереження не було зовсім. Останніми днями їх зграйка ще більш нестабільна — бувало 4, бувало й 25.
Окрема історія в цій лебединій історії — про птахів із кільцями. Цього сезону мічені шипуни трапились мені вперше 29 листопада. Двоє птахів мали на лапках і металеві кільця, й жовті пластикові помітні здалеку нашийні пластини з номерами UT05 і UT13. Сфотографувавши лебедів, я вже намірився був відіслати світлини у Центр кільцювання, аж помітив, що на знімках… неправильна дата — 2021 рік. Довелося йти до річки та ще раз знимкувати птахів уже із коректними налаштуваннями.
Згодом я довідався, що цих пернатих позначили в січні минулого року під час кільцювання лебедів на водоймі-охолоджувачі Хмельницької АЕС із боку м. Острога. Ця наукова акція відбувалася за участі фахівців та інших цікавих до такого заходу осіб. Як повідав орнітолог Василь Ільчук, історія з UT05 вийшла найбільш романтичною — після кільцювання пара одразу зустрілася… Зі світлини видно, як птахи мило дивляться один на одного.
До двадцятих чисел грудня минулого року, кожного разу, коли я «провідував» лебедів, закільцьовані «шийки» UT05 і UT13 були «в наявності», й лише 23 грудня, вперше за весь час моїх особистих спостережень, другої з них не виявилося. Напевне, птах подався «на багатші села». Востаннє в одній компанії цих двох мічених птахів я бачив 3 січня. Наступними разами, й то не завжди, мені траплявся, точніше траплялася лише UT05, востаннє — 25 січня. Між іншим, із приємною пригодою.
Того дня я вибрався до річки, як звично, обідньою порою. На водному плесі трималося 11 лебедів-шипунів, але мічених серед них не було жодного. Тож я вирішив навідатися й до сусіднього каналу, що вузенькою проточкою з’єднаний із Горинню. Вже біля цієї водойми почув у піднебессі лебединий «голос», хоча птахів ніде не було видно. Вирішив податися до млина ще раз — раптом хтось новий прилетів? В підсумку мої обідні мандри винагородилися черговою, не хочеться сказати заключною, зустріччю з лебідкою на ім’я UT05.
Спостерігати за лебеденим життям, «побутом», дарма що тільки зимового періоду — це щось особливе. Чого тільки варті їх довірливі погляди в очікуванні гостинців, а після кількох хвилин призвичаєння до вашої персони — незграбне чалапання з води на берег, визбирування зумисне розсипаних кимось наїдків (цьогоріч тутешні береги Горині перетворилися на місце справжнього «паломництва»), чалапання у зворотньому напрямку. Примітно, що колективна пташина трапеза у лебедів-шипунів, напевне, рідко минає без дрібних стусанів, чи то пак «кусанів»…
Іншим разом і тут, і там на широкому річковому плесі замість лебединих силуетів на якусь мить з’являються мініатюрні «айсберги» — то пернаті випасають річкове дно, а може шукають якусь іншу поживу. Чи стоять собі на мілині, на острівці, який уже по-праву можна було б найменувати Лебединим, чепуряться, відпочивають. Або злітають, розганяючись насупроти течії, у повітря… Проте чи не найяскравішим видовищем за три місяці спостережень стало «приймання» одним із лебедів «водних процедур» — він так бадьорився і старався, що навколо стояла ну майже хмара із крапель та бризок!..
Середина лютого. Шипунів у крижаній воді біля старого млина то більше, то менше. Напевне, скоро пригріє весняне сонечко, й лебединий гомін востаннє у цьому сезоні сповнить наше блакитне небо. Помандрують лебедики влаштовувати свої родинні гніздечка. А поки ще керує лютий, сподіваюся за кожної зручної нагоди довідатися до цих величних птахів, послухати їх приглушену таємничу розмову.
Зображення:
Фото 1-3. Закільцьовані лебеді на водоймі-охолоджувачі Хмельницької АЕС з боку м. Острога. Січень, 2022 р. Фото Василя Ільчука (м. Рівне). На фото 1-2 — закільцьована лебідка UT05.
На інших авторських фото та відео — лебеді на р. Горині в Нетішині. Листопад, 2022 р. — січень, 2023 р.
