РІЧНИЦЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГРИГОРІАНСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ В УКРАЇНІ
Тарас Вихованець
РІЧНИЦЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ
ГРИГОРІАНСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ В УКРАЇНІ
Сьогодні в багатьох країнах світу як інструмент упорядкування часу використовується календар, санкціонований наприкінці XVI ст. понтифіком Григорієм XIII. Він прийшов на зміну Юліанському календарю, запровадженому ще за кілька десятиліть до нової ери давньоримським диктатором Гаєм Юлієм Цезаром. Потребу в новому календарі обґрунтовували хибами попереднього.
В Речі Посполитій, до якої у другій половині XVI ст. входила значна кількість українських теренів, в тому числі й Волинь, Григоріанський календар упроваджено 4 жовтня 1582 року. Суспільство сприйняло реформу неоднозначно. Про свою незгоду заявили православні кола, на вади нового календаря вказував дехто з учених. Між іншим, місцем активної «календарної» полеміки став сусідній нам тогочасний Острог… [1]
З початком ХХ ст. на українських теренах, що входили до складу Російської імперії, побутувало обчислення років за Юліанським календарем. На той час він відставав від Григоріанського вже на 13 днів. З проголошенням у січні 1918 р. відповідно до IV Універсалу незалежної Української Народної Республіки влада молодої держави приступила, серед іншого, до реформування календарного устрою.
У зв’язку з цим Мала Рада на своєму засіданні, що відбувалося в м. Коростені 105 років тому — 12 лютого 1918 р., «ухвалила наступний текст закону: 1) Завести в Український Народній Республиці нове (григоріанське) числення часу з 16-го лютого 1918 року. 16 число лютого рахувати першим числом місяця березоля (марта). 2) Одночасно з цим в Український Народній Республиці вводиться середньо-європейський час: 12 годину для Петроградського мередіану з 1-го березоля нового стилю рахувати за 10 годин 52 хвилини ранку і згідно з цим в усій Українській Народній Республиці перевести стрілкі годинників. […]» (правопис оригіналу збережено) [2] Щоправда, як зазначив історик Геннадій Єфіменко: «Середній європейський час (+1 до Гринвіча) не відповідав географічному поясу України і, зокрема, Києва (+2 до Гринвіча)» [3].
Подальше впорядкування руху годинникових стрілок на території України відбулося в добу очолюваної гетьманом Павлом Скоропадським Української Держави відповідно до ухваленої Радою Міністрів «Постанови про введення східно-європейського часу в Українській Державі» від 24 вересня 1918 року.
Попри те, що деякий час після закону від 12 лютого 1918 р. на українських теренах старий і новий стилі співуживалися, документ Малої Ради став кроком у запровадженні в Україні Григоріанської календарної системи, що використовується досі.
Примітки:
1. ks. Kowalów W. J. Kalendarzowy niepokój w Ostrogu pod koniec XVI wieku // ks. W. J. Kowalow. Szkice z dziejów kościelnych Ostroga i okolicy. — Bialy Dunajec; Ostróg, 2001. — S. 87-96.
2. Верстюк В., Дзюба О., Репринцев В. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — Київ, 1995. — С. 261-262. Оригінал документу: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 1063, оп. 1, спр. 6, арк. 25 (https://tsdavo.gov.ua/gmedia/23-1063-1-6-25-jpg/). Публікація документу: Луговський О. 100 років від дня введення Григоріанського календаря і середньоєвропейського часу // Наука та наукознавство. — 2018. — № 2 (100). — С. 139-140.
3. Єфіменко Г. Як Україна та Росія годинники в різний бік переводили // https://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-yak-ukrayina-ta-rosiya-godinniki-v-riznij-bik-perevodili.html
Зображення:
1. Витяг («Вимітка») з протоколу засідання Малої Ради від 12 лютого 1918 р., м. Коростень.
2. Вирізка з газети «Нова рада» від 2 березня 1918 року.
3. Вирізка з видання «Державний вісник» від 3 жовтня 1918 року з ухваленою 24 вересня 1918 року Радою Міністрів постановою про введення східно-європейського часу в Українській Державі.
