БІЙ ПІД КРУТАМИ
БІЙ ПІД КРУТАМИ
Понад століття тому на теренах нашої країни сталась подія, яка не тільки зіграла роль у житті молодої тогочасної Української Народної Республіки, а й набула символічного, легендарного змісту для багатьох поколінь українців. 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути (нині – с. Пам’ятне у Ніжинському р-ні Чернігівської області) відбувся бій між більшовицькими частинами північного сусіда та зовсім нечисленним українським військом, що боронило шлях до столиці.
Вранці 29 січня шеститисячне більшовицьке військо петроградських і московських червоногвардійців, яке очолював П. Єгоров, атакувало українські позиції біля станції Крути. Підрозділи УНР складалися з загону юнкерів 1 Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького (4 сотні по 150 осіб, 20 старшин) під командуванням сотника Аверкія Гончаренка, а також 1 сотні (115-130 осіб) студентського куреня на чолі з сотником Омельченком, сформованого зі студентів-добровольців Українського національного університету, Київського університету, гімназистів.
Нерівний бій тривав до вечора. Врешті командир Гончаренко наказав відступити до потягу, який чекав за кілька кілометрів. Під час відходу одна чета студентів у сутінках помилково вирушила в бік станції Крути, яка вже була захоплена більшовиками. Понад 30 молодих вояків потрапили в полон, більшість із яких, імовірно брутально, знищили. Згідно зі спогадами, лише сімом дивом удалося залишитися живими. За деякими відомостями, крім згаданої студентської чети втрати з українського боку склали близько 300 вояків убитими, раненими та полоненими. Згідно зі спогадами А. Гончаренка: «Втрати сягали: до 250 юнаків, одна чета (до 30 людей) студентів і 10 старшин». Втрат зазнали й червоногвардійці.
В результаті бою, а також того, що, відступаючи, українське військо знищувало залізничне полотно, мости, просування більшовиків на Київ було затримане. За відомостями В. Улянича, вороже військо втратило боєздатність на чотири дні. Це, крім іншого, дозволило українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір.
Через кілька місяців, за рішенням Української Центральної Ради тіла загиблих перевезли до Києва та з шаною перепоховали на цвинтарі Аскольдова могила. За іншими даними — на Аскольдовій могилі знайшли спочинок тільки двоє «крутян», місце ж захоронення інших — невідоме.
В 1998 році на місці, де відбувався бій, а також на Аскольдовій могилі встановлено відповідні пам’ятні знаки. Як зазначає О. Бойко, подвиг героїв Крут «став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність» (Енциклопедія історії України, т. 5). Схоже, як «символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини», характеризує подію і Ю. Сорока у книзі «Бій під Крутами».
На зображеннях: 1-2 — епізоди похорону полеглих у битві під Крутами, що відбувся у Києві 19 березня 1918 року (вказана на зображенні дата — помилкова); 3 — «За волю України. Поляглим синам в борні під Крутами» — київський плакат 1918 року (за Вікіпедією).
(Підготовлено за різними джерелами)
