НЕТІШИН І КРАЙ: ВОЛИНЬ, ПОДІЛЛЯ ЧИ ПОЛІССЯ?
Тарас Вихованець
НЕТІШИН І КРАЙ: ВОЛИНЬ, ПОДІЛЛЯ ЧИ ПОЛІССЯ?
Для чималої кількості людей вже сама постановка проблеми здається дивною: яка, мовляв, різниця? Дехто ж, неодноразово почувши про те, що ми — мешканці Хмельниччини, а отже подоляни, а водночас, нібито, й волиняни, та ще, виявляється, і на Поліссі живемо, хотів би нарешті розставити в цьому питанні всі «кашкетики» над «й». Розпочнемо тим, що перші дві назви — Волинь і Поділля — позначають українські історико-географічні землі, Полісся ж є категорією фізико-географічного районування. Вони апріорі не рівнозначні, тож розглянемо їх окремо.
Волинь чи Поділля? В добу Київської Русі територія нашого краю входила до Погориння. До цієї історичної області належали Острог, Ізяславль, Шумськ, а також Дубровиця, Степань, Пересопниця, Дорогобуж та ще деякі поселення. Археолог Богдан Прищепа стверджує: «Літописні повідомлення свідчать, що в кінці ХІ — середині ХІІ ст. Погориння формується як порубіжна територія на заході Київської землі, а в другій половині ХІІ ст. воно було включене до Волинського князівства» [1]. В 1199 р. князь Роман Мстиславич об’єднав Волинь і Галичину в одну Галицько-Волинську державу.
Після занепаду Галицько-Волинської держави територія Волинського князівства перебувала у складі Великого князівства Литовського як територіальна одиниця — Волинська земля. В 1566 р. у Великому князівстві провели адміністративну реформу, в результаті якої, поряд з іншими, з’явилося Волинське воєводство. Через три роки, в 1569-му, в Любліні Польська Корона та Велике князівство Литовське об’єдналися й утворили державу — Річ Посполиту, яка існувала до кінця XVIII ст.
Відтак, Волинське воєводство, яке утворилось у результаті адмінреформи Великого князівства Литовського, стало одиницею в кордонах Речі Посполитої. Воно поділялось на три менші території — повіти: Луцький, Кременецький та Володимирський з адміністративно-судовими центрами в однойменних містах. Нетішин, Кривин (тоді він був лише один) і частина сусідніх сіл колишньої Славутчини, Ізяславщини та Острожчини належали до Луцького повіту, а Славута, Заслав (нині — Ізяслав), Шепетівка, Ляхівці (тепер — Білогір’я), Полонне, Базалія, Старокостянтинів, Красилів та ін. входили до Кременецького повіту.
З точки зору теренів і кордонів нинішньої Хмельниччини Волинське воєводство, як постає із досліджень львівського історика Миколи Крикуна, простягалось на південь таким чином, що Базалія, Волочиськ, Маначин, Старокостянтинів, Кузьмин, Красилів, тобто поселення уздовж р. Случ, і навіть нижче від неї, ще потрапляли до його обширів. Поділля ж розпочиналося нижче від р. Бужок [2].
У книзі «Атлас історії української державності» в розділі «Українські історико-географічні землі» зазначено таке: «ВОЛИНЬ — включає території сучасних Волинської, Рівненської, Тернопільської (північ), Хмельницької (північ) та Житомирської (захід) областей». Згідно з цим же виданням, «ПОДІЛЛЯ — охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької (південь), Тернопільської (південний схід) і невеликі частини Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей» [3].
Отже, висновок перший: відповідно до українського історико-географічного поділу Нетішин, а також Старий та Новий Кривини лежать на Волині, у південно-східній її частині.
А як же з Поліссям? Нагадаємо, що термін «Полісся» стосується фізико-географічного районування. Українське Полісся територіально збігається із зоною мішаних (хвойно-широколистих) лісів. Воно простягається із заходу на схід нашої держави та охоплює територію між північним кордоном України й умовною лінією, що проходить містами Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів [4]. Уважний читач, безперечно, спостеріг, що північ Хмельниччини до Українського Полісся майже не потрапляє. Згідно з географічним районуванням, вона входить до зони широколистих лісів, або ж Західноукраїнського краю.
Щоправда, в науковому середовищі фігурує ще фізико-географічна область, яка називається Мале Полісся. Вона накладається на Західноукраїнський край і розташована між Волинською височиною на півночі та Подільською — на півдні. Мале Полісся простягається зі сходу на захід від Шепетівки та Славути Хмельницької області до Рави-Руської на Львівщині й переходить на територію Польщі. Разом із тим, значна частина наших теренів, включаючи обшири на південь та захід від Острога, на північ і значною мірою на південь від Нетішина й Славути становлять територію ділянки Малого Полісся — т. зв. Малополіського Погориння [5].
Тож, висновок другий: з точки зору фізико-географічного районування Нетішин, а також Старий та Новий Кривини лежать у межах Західноукраїнського краю, за іншим поділом — на території Малополіського Погориння, але не на Українському Поліссі власне.
Примітки:
1. Прищепа Б. Погоринські міста в Х – ХІІІ ст. — Рівне, 2016. — С. 198-199.
2. Крикун М. Кордони воєводств Правобережної України у XVI – XVIII століттях. — Львів, 2016. — Карта-вкладка «Волинське воєводство в XVI – XVIII ст.».
3. Атлас історії української державності. Українські землі від найдавніших часів до сьогодення / В. Грицеляк, І. Дикий, І. Ровенчак. — Львів, 2013. — С. 14, 16.
4. Бойко В., Дітчук І., Заставецька Л. Географія. Підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти. — Ірпінь, 2021. — С. 182-183.
5. Новосад В., Щербакова О., Новосад К., Фурманчук Г., Кононюк О., Губарь Л., Головко С., Крицька Л. Природа Малополіського Погориння. Рослинний світ. — Київ; Хмельницький, 2015. — С. 4-5.
