«ГОСПОДАР» МЕНШЕ РОКУ, АБО КНЯЗЬ ОЛЕКСАНДР ОСТРОЗЬКИЙ В ІСТОРІЇ НЕТІШИНА ТА СТАРОГО КРИВИНА
Тарас Вихованець
«ГОСПОДАР» МЕНШЕ РОКУ, АБО КНЯЗЬ ОЛЕКСАНДР ОСТРОЗЬКИЙ
В ІСТОРІЇ НЕТІШИНА ТА СТАРОГО КРИВИНА
На схилі віку князь Василь-Костянтин Острозький поділив свої неозорі маєтки між синами — волинським воєводою Олександром і краківським каштеляном Янушем. Перемовини та узгодження складу майбутніх часток тривали довго. Ситуація складалася непросто. Ворожнеча між братами зросла настільки, що, за переказом, з обох боків, начебто, навіть стояло напоготові військо… В підсумку, 10 березня 1603 р. укладено перелік набутків, які кожен отримував із батьківських, а 17 березня — з материнських маєтків. За тогочасною традицією, результати розподілів уписали, в цьому випадку, до судових книг Нового Міста Корчина (нині — Новий Корчин у Свентокжиському воєводстві, Польща).
За родинною угодою, навіть після вчиненого розподілу старому князю Василю-Костянтину належало користуватися своїми набутками довічно. Брати ж могли стати повноправними власниками отриманих часток тільки по тому, як батько ступить за межу. Щоправда, князь Олександр із невідомих нам причин одразу порушив домовленість і поквапився протягом квітня — травня того самого року ввійти (тогочасною мовою — «ув’язатись») в деякі отримані за поділом маєтки.
Острог і належні до нього села, іншими словами — Острозьку волость, брати поділили між собою також. До частки князя Олександра Васильовича відійшла половина міста й 52 села, серед яких — Нетішин і Кривин*. Ув’язання нового господаря в підострозькі володіння відбулося 27 квітня 1603 року.
Невдовзі по тому Олександр зі своєю дружиною Анною подався до Любліна. Тут 29 квітня він вніс до актових книг Люблінського трибуналу (суду) документ-туторію. Згідно з ним, у випадку смерті князя право опікуватися майном і нащадками цілком переходило до його вдови. В історичних працях є думка, що це свідчило як про напружені стосунки Олександра з рідним братом Янушем, так і про те, що він, імовірно, мав клопоти зі здоров’ям або ж побоювався загрози своєму життю.
Про те, чи князь Олександр особисто навідувався коли-небудь до Нетішина, Кривина, Вельбівного, Колом’я, інших сусідніх сіл — достеменно невідомо. Беручи до уваги згадану родинну домовленість не вступати в маєтки до батькової смерті, не можна не поцікавитися: навіщо він це зробив, і, зрештою, чи став у підсумку повноправним господарем волостей, в які ув’язався?
Схоже, Олександр Васильович дійсно мав проблеми зі здоров’ям і водночас побоювався, що після його смерті ситуація з набутими маєтками може якимось чином змінитися на користь брата Януша. Тож, і ув’язанням, і спорядженням туторії, не виключено, волів додатково «застрахувати» їх на користь дружини й дітей…
На початку грудня 1603 р. князь Олександр за не зовсім зрозумілих обставин пішов із життя, залишивши нам у «спадок» біографію з багатьма «невідомими». Можливо, нові історичні знахідки, а також переосмислення знаного дозволять колись позбутися багатьох знаків питання у цьому князівському життєписі.
* Перелік сіл Острозької волості, що ввійшли до частки кн. О. Острозького за поділом 1603 року: Мощаниця, Плужне, Могиляни, Кургани, Мишківці (не існує), Волосківці, Переволока (нині — Потереба), Улашинівка (нині — Прикордонна Улашанівка), Хоняків, Нараївка, Охримівка (не існує), Капустин (нині — Пашуки), Ледавка (не існує, лежало десь неподалік Довжок), Рівки, Скнит Борейків (нині — Великий Скнит), Шатерники, Скнит Павловичів (нині — Малий Скнит), Довжок (нині — Довжки), Клепачі, Котівка (не існує, лежало між Малим Скнитом і Красносілкою), Плоска, Красносілка, Глинники, Дятилівка (нині — Соснівка), Понора, Коресч (нині — Хоросток), Головля (нині — Головлі), Хотичин (не існує, територія — в межах Головлів), Лисиче, Дубровно (нині — Волиця), Убельці (нині — Губельці), Баранє (не існує, територія в межах Улашанівки), Крупець, Колемля (нині — Колом’є), Войбойно (нині — Вельбівно), Нетішин, Кривин (нині — Старий Кривин), Борисів, Білотин, Волиця (нині — Коритне), Більчин, Калетинці, Гнійниця (нині — Поліське), М’якоти, Добринє (нині — Добрин), Секерниче (нині — Шекеринці), Радогощ (йм. нині — Мала Радогощ), Ігрище (нині — Гурщина), Долойче (нині — Долоччя), Вілія, Велика Боровиця, Мала Боровиця. (Ці населені пункти лежать на півночі Хмельниччини та на півдні Рівненщини. Порядок сіл приведений відповідно до їх слідування в тексті документу.)
Зображення:
1. Місто Острог — родове гніздо князів Острозьких, адміністративний центр Острозької волості. Зображення авторства Наполеона Орди (1807 – 1883).
2. Князь Василь-Костянтин Острозький (1526 – 1608).
3. Князь Януш Васильович Острозький (1554 – 1620).
4. Князь Олександр Васильович Острозький (1570 – 1603).
5. Княгиня Анна Костчанка Острозька (1575 – 1635), дружина князя Олександра Острозького.
6-7. Перелік сіл Острозької волості, що відходили князю Олександру Острозькому за поділом 1603 року (Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 91: Архів Радзимінських, спр. 181, ч. 1б, арк. 25а зв.–26. Режим доступу: https://dbs.ossolineum.pl/kzc/pobpdf.php?fond_91/rl_f91_rkps_181_cz1b.pdf).
Автор вдячний колезі-історику Ігорю Тесленку (м. Київ) за консультації.
